Лист №128 від 29.07.2016 ДССЗЗІ щодо надання зауважень до проекту наказу

Відправник
ІнАУ, Інтернет Асоціація України
Отримувач
ДССЗЗІ, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України

 

Голові Адміністрації Державної

служби спеціального зв’язку та

захисту інформації України

Євдоченку Л.О.

 

Копія: Голові Державної регуляторної

служби України

Ляпіній К.М.

Вих. №128

від «29» липня 2016 р.

 

Щодо надання зауважень до проекту наказу

 

Шановний Леоніде Олександровичу!

Інтернет Асоціація України (далі – ІнАУ), яка об’єднує 190 учасників ринку телекомунікаційних послуг, висловлює Вам свою повагу та звертається з приводу наступного.

На веб-сайті Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (далі – Адміністрація Держспецзвʼязку) у розділі «Регуляторна діяльність» 06.07.2016 розміщено проект наказу Адміністрації Держспецзвʼязку «Про затвердження Порядку прийняття рішень щодо визначення операторів інформаційно-телекомунікаційних систем (мереж) Національної системи конфіденційного зв’язку» (далі – проект наказу). За інформацією розробника, Порядок прийняття рішень щодо визначення операторів інформаційно-телекомунікаційних систем (мереж) НСКЗ (далі – проект Порядку) надасть можливість нормативно встановити механізм (процедуру) визначення операторів систем НСКЗ, призведе до забезпечення надходження додаткових коштів для розвитку систем НСКЗ, сприятиме забезпеченню належного рівня безпеки (захисту) державних інформаційних ресурсів та інформації (службової та конфіденційної) інших юридичних і фізичних осіб, дозволить встановити правила визначення операторів систем НСКЗ та за рахунок збільшення конкуренції при появі нових гравців на ринку послуг конфіденційного зв’язку сприятиме економії коштів органами державної влади та місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами та організаціями, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів, а також іншими юридичними та фізичними особами.

ІнАУ підтримує необхідність посилення вимог до забезпечення безпеки обміну інформацією, яка містить державну таємницю. Разом з цим, проект Порядку направлений не на захист інформації про державну таємницю, а на посилення тиску на діяльність операторів телекомунікацій шляхом створення нової дозвільної процедури – ведення Адміністрацією Держспецзвʼязку Переліку операторів систем НСКЗ, та можливої монополізації ринку послуг конфіденційного зв’язку.

1) На сьогодні, відповідно до Закону України «Про Національну систему конфіденційного зв’язку» (далі – Закон) послуги конфіденційного зв’язку надаються операторами, які є юридичними особами та мають ліцензії на право надання послуг фіксованого та/або рухомого (мобільного) телефонного зв’язку, а також надання послуг у галузі криптографічного та/або технічного захисту інформації відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 7 Закону, послуги конфіденційного зв’язку надаються органам державної влади та органам місцевого самоврядування, державним підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним та фізичним особам на платній основі. Порядок надання послуг конфіденційного зв’язку органам державної влади та органам місцевого самоврядування, державним підприємствам, установам та організаціям встановлюється Кабінетом Міністрів України. Надання послуг конфіденційного зв’язку іншим юридичним та фізичним особам здійснюється відповідно до законодавства на підставі договору між споживачем та оператором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 № 1519 затверджено Порядок надання послуг конфіденційного зв’язку органам державної влади та органам місцевого самоврядування, державним підприємствам, установам та організаціям.

Відтак кваліфікаційні вимоги до операторів телекомунікацій у сфері надання послуг конфіденційного зв’язку встановлені у Законі «Про телекомунікації», Законі та ліцензійних умовах. Будь-яких спеціальних вимог не існує.

Натомість, відповідно до пункту 7 Розділу I проекту Порядку оператор телекомунікацій набуває право проводити діяльність з надання послуг конфіденційного зв’язку відповідно до зазначеного (зазначених) в Переліку виду (видів) послуг з дати прийняття Адміністрацією Держспецзв’язку рішення про включення його (внесення змін) до Переліку.

Таким чином, проектом Порядку створюється додатковий адміністративний бар’єр для діяльності операторів телекомунікацій та додаткова адміністративна функція Адміністрації Держспецзв’язку.

ІнАУ вважає, що зазначене нововведення ніяким чином не може та не буде сприяти появі нових гравців на ринку послуг конфіденційного зв’язку та збільшенню конкуренції, як заявлено в Аналізі регуляторного впливу до проекту наказу, а навпаки, посилить монополізацію за рахунок встановлення додаткових вимог до здійснення господарської діяльності, а також може породжувати з боку регулятора необґрунтовані відмови у включенні до Переліку операторів систем НСКЗ.

2) Відповідно до проекту Порядку, фактично для включення до Переліку операторів систем НСКЗ суб’єкт господарювання подає лише заповнену за встановленою формою заяву. Разом з цим, пунктом 6 Розділу II проекту Порядку визначено випадки, коли заява про включення (зміну даних) до Переліку операторів систем НСКЗ залишається без розгляду. Таким чином, зі змісту проекту Порядку залишається не визначеним та не зрозумілим, яким чином працівники Адміністрації Держспецзв’язку, без додаткових документів та пояснень заявників (операторів телекомунікацій), встановлюватимуть законні факти для відмови у розгляді заяви, як-то:

·        

не побудована комплексна система захисту інформації з підтвердженою відповідністю відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»;

·        

структура побудови мереж (систем) оператора телекомунікацій не відповідає вимогам статті 5 Закону;

·        

оператор телекомунікацій не відповідає вимогам статті 7 Закону;

·        

заява подана (підписана) особою, яка не має на це відповідних повноважень.

Таким чином, зі змісту проекту Порядку не зрозуміло, яким чином будуть встановлюватись вказані факти, як підстави у залишенні заяви без розгляду з метою включення оператора телекомунікацій до Переліку операторів систем НСКЗ. Із цієї невизначеності створюються сумніви в тому, чи не будуть працівники Адміністрації Держспецзв’язку здійснювати перевірки діяльності операторів телекомунікацій.

Відтак, вважаємо, що проект Порядку не відповідає вимогам пункту 2.1 Розділу 2 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, де вказано, що відповідно до вимог нормопроектувальної техніки нормативно-правовий акт, зокрема, повинен бути ясним, чітким, зрозумілим, стислим і послідовним; не повинен містити суперечливих норм права.

3) Таким чином, існує ситуація, коли Законом встановлено, що порядок надання послуг конфіденційного зв’язку органам державної влади та органам місцевого самоврядування, державним підприємствам, установам та організаціям встановлюється Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, Кабінет Міністрів України приймає інший нормативно-правовий акт, яким делегує Адміністрації Держспецзв’язку право прийняття рішень щодо визначення операторів систем НСКЗ. Адміністрація Держспецзв’язку, в свою чергу, плануючи прийняти Порядок, не лише прийматиме рішення щодо визначення операторів систем НСКЗ, а й виконуватиме додаткові функції, як-то ведення Переліку операторів систем НСКЗ, надання повідомлень про включення/внесення змін/виключення з такого Переліку.

4) Слід відзначити й те, що, відповідно до Закону України «Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України» та Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України до прямих повноважень Адміністрації Держспецзв’язку, на сьогодні, не належить ведення Переліку операторів систем НСКЗ, складення та направлення операторам телекомунікацій повідомлень про включення/внесення змін/виключення до/з зазначеного Переліку та, в цілому, прийняття рішень щодо визначення операторів систем НСКЗ.

Закон має вищу юридичну силу, усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися відповідно до законів. У разі колізій між нормами закону і підзаконного нормативно-правового акту діють норми закону.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Крім цього, відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 із змінами, у державній реєстрації відмовляється, якщо нормативно-правовий акт, зокрема, не відповідає Конституції та законам України; порушує чи обмежує встановлені законом права, свободи й законні інтереси громадян, підприємств, установ та організацій або покладає на них не передбачені законодавством обов'язки; містить норми, що призводять або можуть призвести до вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень.

5) Слід також зазначити й те, що пунктом 9 Положення про структуру НСКЗ та умови її використання для забезпечення безпеки обміну інформацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 303 (далі - Положення про структуру НСКЗ) встановлено, що порядок функціонування систем НСКЗ і забезпечення їх ресурсами телекомунікаційних мереж визначається відповідним положенням про систему, яке розробляється та затверджується Адміністрацією Держспецзв’язку.

Відтак, до розроблення та затвердження Адміністрацією Держспецзв’язку такого положення, вважаємо за недоцільне прийняття інших нормативно-правових актів, які не комплексно, а частково врегульовуватимуть окремі питання функціонування та розвитку систем НСКЗ.

 

Окремо слід відзначити, що між усіх заходів, визначених пунктом 14 Положення про структуру НСКЗ, виконання яких з боку Адміністрації Держспецзв’язку має забезпечити функціонування та розвиток систем НСКЗ, а також забезпечення безпеки обміну інформацією в них, опрацьовано та розроблено лише проект нормативно-правового акту, який, навпаки, посилює контроль за діяльністю операторів телекомунікацій. Натомість, створенню конкурентного середовища на ринку послуг конфіденційного зв’язку якнайбільше сприятимуть саме заходи з визначення порядку і вимог щодо створення нових систем НСКЗ, встановлення порядку залучення інвестицій для створення, розвитку і забезпечення функціонування систем НСКЗ, тощо, забезпечення виконання яких покладено також на Адміністрацію Держспецзв’язку.

 

Відтак, ІнАУ, просить відтермінувати та не приймати проект наказу з метою врахування наданих зауважень та до того часу, коли буде розроблено повний комплекс нормативно-правових актів, які необхідні для повного та якісного визначення структури та умов використання національної системи конфіденційного зв’язку, визначених Положенням про структуру НСКЗ.

 

 

З повагою,

Голова Правління

Інтернет Асоціації України                                                                               О. Федієнко