Лист №130/1-4 від 24.07.2017 щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» та деяких законодавчих актів України щодо заходів детінізації діяльності суб'єктів електронної комерції»

Вихідні реквізити
№130/1-4
Відправник
ІнАУ, Інтернет Асоціація України
Отримувач
ВРУ, Верховна Рада України

Голові Комітету з питань економічної політики

Іванчуку А.В.

 

Голові Комітету з питань інформатизації та зв'язку

Данченку О.І.

 

Голові Комітету з питань промислової політики та підприємництва

Галасюку В.В.

 

Голові Комітету з питань запобігання і протидії корупції

Соболєву Є.В.

 

            

Вих. №130/1-4

Від 24 липня 2017 року

                                                

 

Щодо проекту Закону України «Про внесення

змін до Закону України «Про захист прав

споживачів» та деяких законодавчих актів

України щодо заходів детінізації діяльності

суб'єктів електронної комерції»

(реєстраційний № 6754 від 17.07.2017)

 

Інтернет Асоціація України (далі – ІнАУ) висловлює Вам свою повагу та звертається з приводу наступного.

17 липня 2017 року у Верховній Раді України за № 6754 зареєстрований проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» та деяких законодавчих актів України щодо заходів детінізації діяльності суб’єктів електронної комерції», ініціаторами якого є народні депутати України Р.Демчак, Р.Мацола, А.Шенькович, Г.Чекіта та інші (далі – проект Закону).

Проектом Закону запропоновано зміни до Закону України «Про захист прав споживачів» про розширення повноважень Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів правом надання обов’язкових для виконання суб’єктами господарювання приписів про усунення порушень у випадках, визначених Законом України «Про електронну комерцію» та правом приймати рішення про призупинення доступу до веб-сайту (чи іншого засобу представлення інформації як в мережі Інтернет, так і в інших інформаційно-комунікаційних системах) у випадках, визначених Законом України «Про електронну комерцію».

Проектом Закону також пропонуються зміни до Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до яких постачальник послуг проміжного характеру, який надає доступ до мережі Інтернет та інших інформаційно-телекомунікаційних систем, зобов’язаний на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, призупинити доступ до веб-сайту (чи іншого засобу представлення інформації як в мережі Інтернет, так і в інших інформаційно-комунікаційних системах) щодо продавця (виконавця, постачальника) товарів, робіт, послуг, яким не усунуто порушення вимог статті 7 цього Закону - до дати отримання від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, повідомлення про виконання продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг такого рішення або до дати отримання відповідного рішення суду (запропоновані зміни до статті 9 цього Закону), та, доповненнями до статті 19 Закону України «Про електронну комерцію» запропоновано ввести відповідальність операторів, провайдерів телекомунікацій у вигляді застосування штрафних санкцій в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за незабезпечення таких дій.

ІнАУ, ознайомившись зі змістом проекту Закону вважає його таким, що суперечить окремим статтям Конституції України та іншим нормативно-правовим актам, що обгрунтовуємо наступним.

1) Як вказано у пояснювальній записці до проекту Закону, метою його розроблення є, зокрема, те, що «добросовісні продавці в сфері електронної комерції, дотримуючись вимог чинного Закону, забезпечують оприлюднення та доведення до споживачів необхідної та доступної інформації про продавця (виконавця, постачальника) товарів, робіт, послуг, проте водночас на багатьох Інтернет-сайтах відсутня взагалі будь-яка інформація щодо продавця (виконавця, постачальника) тих чи інших товарів, робіт, послуг, а при отриманні споживачами товарів, замовлених через мережу Інтернет, споживачеві не надаються розрахункові документи встановленої форми при здійсненні розрахунків готівкою за місцем отримання товарів, а іноді в наданих документах взагалі відсутня будь-яка інформація про продавця (виконавця, постачальника) товарів, робіт, послуг».

Таким чином, за наявності підстав, проектом Закону мала б вводитись відповідальність саме щодо посилення відповідальності суб’єктів господарювання, що реалізують товари, виконують роботи, надають послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та які порушують законодавство України у сфері електронної комерції або порушують умови електронних правочинів.

Проте, автори проекту Закону, пропонують лише додаткові вимоги до діяльності та мають намір передбачити додаткову відповідальність саме для операторів, провайдерів телекомунікацій. На нашу думку, зазначене може свідчити, що, насправді, авторами проекту Закону переслідується інша мета, а саме, чергова спроба посилення тиску на операторів, провайдерів телекомунікацій шляхом застосування адміністративного контролю та санкцій.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Проте, автори проекту Закону, всупереч зазначених встановлених положень Конституції України, у запропонованому доповненні статтею 20 до Закону України «Про електронну комерцію» намагаються зобов’язати операторів, провайдерів телекомунікацій виконувати рішення про призупинення доступу до веб-сайту (чи іншого засобу представлення інформації як в мережі Інтернет, так і в інших інформаційно-комунікаційних системах) Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів одразу, незалежно від рішення суду та не враховане право зупинення виконання таких рішень у разі їх оскарження, в т.ч. до суду.

 

2) Статтею 13 Закону України «Про телекомунікації» визначено перелік органів управління у сфері телекомунікацій. А, статтею 17 цього Закону визначено, що органом державного регулювання у сфері телекомунікацій є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого чинним Указом Президента України від 13.04.2011 № 465/2011, Держспоживінспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Тобто, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів  не наділений повноваженнями управління або державного регулювання у сфері телекомунікацій.    

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, намір авторів проекту Закону наділити Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав спожив повноваженнями впливу на операторів, провайдерів телекомунікацій та прийняття щодо них обов’язкових до виконання рішень, в т.ч. застосування штрафних санкцій, суперечить вимогам Конституції України та іншим законодавчим актам.

 

3) У проекті Закону застосовується вираз «призупинити доступ до веб-сайту (чи іншого засобу представлення інформації як в мережі Інтернет, так і в інших інформаційно-комунікаційних системах) щодо продавця (виконавця, постачальника) товарів, робіт, послуг», який сформовано некоректно. Зокрема, таке зобов’язання не ґрунтується на положеннях чинних нормативно-правових актів.

По-перше, законодавством України не визначаються порядок та механізми обмеження забороненої інформації через мережу Інтернет, крім – блокування за рішенням суду.

Отже, «призупинити» доступ до певного Інтернет-ресурсу в Україні можна винятково через суд. Іншої процедури не існує.

Відтак, пропозиція авторів проекту Закону про наділення повноваженнями Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів правом, а, тим більше, уведення відповідальності для операторів, провайдерів, суперечить чинному законодавству України.

По-друге, з визначення, наданого у статті 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права» веб-сайт – це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об’єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов’язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом;

Проектом Закону фактично пропонується блокування веб-сайту продавця (виконавця, постачальника) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції.

Проте, Законом України «Про електронну комерцію» врегульовано, що між сторонами укладається електронний правочин, з чого слідує, що продавець (виконавець, постачальник), маючи договірні відносини зі споживачами (а іноді це можуть бути тисячі споживачів, в т.ч. за межами держави) несе юридичну відповідальність перед ними і, відтак, внаслідок дій Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та виконання постачальником послуг проміжного характеру приписів щодо блокування доступу до його веб-сайту, можуть бути нанесені значні збитки учасникам електронних правочинів. Проте, запропонована редакція проекту Закону не встановлює, що такі збитки, в тому числі внаслідок виконання незаконного припису, визнаного таким судом, будуть відшкодовані за рахунок бюджету та винної посадової особи, яка видає припис про блокування доступу до веб-сайту продавця (виконавця, постачальника) товарів, робіт, послуг.

 

Відтак, є підстави вважати, що зазначений проект Закону – це лише чергова спроба посилення адміністративного тиску на український бізнес, як продавців товарів (робіт, послуг) у сфері електронних комунікацій, так і операторів, провайдерів телекомунікацій і ніяким чином не захищає від настання негативних наслідків споживачів, які отримують товар, роботи, послуги та не захищає від «незаконослухняних» суб’єктів електронної комерції, в т.ч. іноземних компаній.

Отже, з огляду на відсутність фактів порушень у сфері електронної комерції, відсутності законодавчо встановленої процедури блокування доступу до Інтернет-ресурсів, а також враховуючи, що окремі положення проекту Закону суперечать окремим статтям Конституції України, не вбачаємо жодної потреби у посиленні впливу на взаємовідносини, що виникають у сфері електронної комерції, в тому числі, щодо запропонованих проектом Закону зобов’язань до операторів, провайдерів телекомунікацій.

 

Таким чином, необхідно:

  • з Розділу 1 проекту Закону виключити пункт 3, яким пропонуються зміни та доповнення до статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині розширення повноважень Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів;
  • з Розділу 2 проекту Закону виключити запропоновані зміни та доповнення до частини шостої статті 9, частини третьої статті 13, статті 19, доповнення статтею 20 Закону України «Про електронну комерцію».

 

Враховуючи вищенаведене, пропонуємо проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» та деяких законодавчих актів України щодо заходів детінізації діяльності суб’єктів електронної комерції» (реєстраційний № 6754 від 17.07.2017) не погоджувати.

 

З повагою,

 

Голова Правління

Інтернет Асоціації України                                                                                                                   О. Федієнко