ПРАВО НА ПРИВАТНІСТЬ В ІНТЕРНЕТІ

18.09.2003


Інтернет сьогодні став однимљ з найважливіших засобів комунікації у всьому світі. Через нього спілкуютьсяљ мільйони людей, через нього проходитьљ мільярди листів і різноманітних повідомлень, ведуться переговори і здійснюється особиста переписка. Але чим далі Інтернетљ входить у наше життя тим більшого значенняљ набуває право на приватність, право на недоторканість особистого життя. Введення державного регулювання для такого важливого явища сучасного світу якљ Інтернет річ цілком закономірна і наміри зробити Інтернетљ безпечним мають всіляко підтримуватись, але в цьомуљ не потрібно перегинати палку, тому що фактично порушуючи право людини на приватність таке регулювання знищує основуљ розвитку, функціонуванняљ і популярностіљ Інтернету. І чим далі тим більш очевидним стає те, що право на таємність листування , право на недоторканість особистих даних набувають декларативних рис. І це є очевидно...

За прикладом далеко ходити не потрібно ... візьмемо те, що сьогодні є в Україні.

Справи вельми не втішні...

Держава намагається усіма силами ввести таку систему регулювання мережі Інтернет, яка б дозволяла їй повністю контролювати і відстежувати все те, що проходить у цій мережі. Державна політика у цій сферіљ формується СБУ, що вже свідчитьљ про її поліцейський, не демократичний характер.

Спочатку торкнусь, сумнозвісно відомогољ серед український Інтернет провайдерів Наказу № 122 від 17.06.02 "Про затвердження Порядку складання та ведення переліку підприємств (операторів), які надають послуги з доступу до глобальних мереж передачі даних органам виконавчої влади, іншим державним органам, підприємствам, установам та організаціям, які одержують, обробляють, поширюють і зберігають інформацію, що є об'єктом державної власності та охороняється згідно із законодавством", який викликав чималий розголос у пресі і спричинив конфлікт серед провайдерів. Суть Наказу у тому, що він визначає вимоги для Інтернет-сервіс провайдера, які можуть надавати свої послуги державним органам, для цього вводиться спеціальний перелік(список) провайдерів, які можуть це робити. І однією з вимог попадання у такий список є встановлення на своїх мережах коштовної комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) та обладнання моніторингу , яке по своїй суті є системою повного моніторингу інформації яка проходить через провайдера, тобто системи неконтрольованого зйомуљ інформації. І оскільки повністю відділити інформацію, що є у власності держави від публічного трафіку практичнољ неможливо, то система серед іншогољ будељ здійснювати моніторинг особистої переписки громадян таљ конфіденційної інформації підприємств. Тому Інтернет Асоціація Україниљ виступила рішуче проти такого Наказу, проти введення незаконного моніторингу, який здійснюється навіть не на підставі закону, а вводиться підзаконним актом. Такожљ Інтернет Асоціація Україниљ проводить акцію “БЕЗ МОНІТОРИНГУ”, яка полягає у роз’ясненні провайдерам іљ клієнтам, суті встановлення комплексної системи захисту інформації , що вимагаєтьсяљ Наказомљ №122. На сайтах українських провайдерів встановлюється банери, які інформують про відсутність такого обладнання та про захист конституційних прав користувачів. Також, це проведення круглих столів, інформування громадськості про те, що несе з собою ця система.

Наљ листи з запитом надіслані ІнАУ до відповідних державних органів були отримані відповіді, зміст яких зводився до того, що для реагування на цей запит потрібно вказати фактичні випадки, коли такељ порушення мало місце. Невже потрібно, щоб порушення відбулось , щоб чиїмось інтересам було завдано шкоди для того щоб зрозуміти наскільки небезпечна є така система, наскільки потрібно бути обережними, щоб вона не завдала шкоди значно більшої від тої вигоди яку вона може принести.љ А що ж у відповідь надіслало Міністерство юстиції – “обставини, які викладенољ у запитіљ заслуговують на увагу і потребують додаткового вивчення ”.љ А далі... а далі нічого... далі бездіяльність того самого Мінюсту, Прокуратури України,љ інших державних органів, які мали б слідкувати за дотриманням законодавства у цій сфері... далі продовжується порушення норм як національного так і міжнародного права. А Наказ №122 продовжує діяти і список провайдерів вже не пустий, як було певний період часу..., а наповнюється ... вже 2 провайдериљ заявили про встановлення на своїх мережах систем моніторингу, нехтуючи інтереси своїх клієнтів, заради того щоб відхопити від державного пирога якомога більший шматочок.

Але й це ще не всі факти...

На розгляді в Комітеті Верховної Радиљ перебуває законопроект “Про моніторинг телекомунікацій” який зобов’язуєљ усіх провайдерів встановлювати моніторингове обладнання, про яке йшлося вище. Хоча законопроект передбачає, що моніторинг здійснюється за рішенням суду. Але практичний доступ до системи моніторингу багатьом органам, підрозділи яких провадять оперативно-розшукову, контррозвідувальну та розвідувальну діяльність , згідно з законопроектом надає не суд, а спеціально уповноважений орган, яким є СБУ. З практичної точки зору це означає надання доступу “самому собі” під обіцянку “робити все чесно”. Це все рівно що робити два варіанта ключа від дому , один залишаючи собі, а другий надавати СБУ під обіцянку, що вони будуть чесно зберігати ключ.

Крім того хоча законопроектом і встановлено введення протоколу, але про нього відомо лише те, що введення буде вестись “за допомогою новітніх інформаційних технологій”, при цьому порядок ведення , зберіганняљ протоколу моніторингу телекомунікацій визначається Кабінетом міністрів України”. Така неконкретність та приниження ролі ключового , найважливішого питання , яким є забезпечення незалежного від спецслужб контролю за застосуванням такої потенційно небезпечноїљ для прав людини системи , як системи моніторингу є неприпустима.љ

Так само можна відмітити, що хоча ст.12 законопроекту передбачає право громадян "в установленому законом порядкуљ отримувати письмові пояснення з приводу обмеження в ході здійсненняљ моніторингу телекомунікацій їх прав і свобод та оскаржувати ці дії", але

закон не встановлює ані конкретного порядку такого отримання, аніљ зобов’язання посадових осіб надавати такі письмові пояснення, ані відповіднихљ прав для осіб без громадянства, іноземців та (особливо!) юридичних осіб таљ груп осіб, які теж, згідно наведеного в статті 1 визначення є "об’єктамиљ моніторингу".

І ще один ньюанс,љ який підкреслює політику держави в регулюванні ціеї сфери. Якщо ми уважно проаналізуємо законопроект, то ми зайдемо повноваження СБУ , їх права і обов’язки, ми знайдемо велику кількість обов’язків провайдера... але ми ніде... я підкреслюю ніде не знайдемо прав, хоч тих самих провайдерів, наскільки ж якскраво це показує те, яке значення для державних органів мають наші права, має дотримання таких прав.

Такожљ встановлення моніторингового обладнання згідно з законопроектом буде відбуватися за рахунок провайдерів, які повинні придбати таке обладнання в організаціях визначених СБУ за власний кошт іљ здійснювати його технічне обслуговування. Таким чином держава намагається побудувати таку систему моніторингу за рахунок кожного з нас, оскільки витрати які понесуть провайдери відіб’ються на цінах на послуги Інтернет доступу. І кожен з нас буде ще й платитиљ за те, що йогољ слухають іљ проглядають його пошту. Такий своєрідний податок наљ моніторинг, який всі громадяни зобов’язані платити.љ Це абсолютно неприпустимо.

Позиція Інтернет Асоціації щодо цього законопроекту однозначна – в такому вигляді в якому він є зараз він не повинен бути прийнятий. Цю позицію підтримує також Комітет Верховної Ради з питань свободи слова і інформації який рекомендував відхилити даний законопроект, Українська Інтернет Спільнота , інші громадські організації.

І ми знову повертаємося до того з чого починали з розуміння балансу між безпекою держави, боротьбою з злочинністю, тероризмомљ іљ правами окремо взятого громадянина , окремо взятого іноземця, особи без громадянства, чи тољ юридичної особи. Якщо такий баланс порушується це веде до обмеження демократії в країні , посилення ролі силових структур, встановлення такої системи для якої праваљ людини мають суто декларативне значення.

Таку країну ми хочемо збудувати.... Я ні... Не такою я бачу мою країну і я впевнений , що кожен бачить її не такою. Ми ще можемо цього не допустити....

Дякую за увагу.