Асоціації підприємств платного ТБ звернулися до депутатів із проханням врахувати зауваження до попереднього тексту Закону України «Про аудіовізуальні послуги»

10.03.2016

Представники сфери вітчизняного платного телебачення — Асоціація правовласників та постачальників контенту, Телекомунікаційна палата України, Спілка операторів телекомунікацій міста Одеси та Одеської області, Асоціація «Укртелемережа», Інтернет Асоціація України, Всеукраїнська асоціація операторів кабельного телебачення і телеінформаційних мереж,  Спілка кабельного телебачення України  звернулися до можливих авторів законопроекту «Про аудіовізуальні послуги» народних депутатів України Вікторії Сюмар, Ольги Червакової, Олександра Данченка, Григорія Шверка, Владислава Севрюкова, Сергія Висоцького, Миколи Княжицького, Олександра Опанасенка, Дмитра Стеценка, Олександра Сочки, Богдана Онуфрика, Олександра Абдулліна з проханням врахувати спільні концептуальні зауваження об'єднань у тексті законопроекту.

Проект Закону України «Про аудіовізуальні послуги» є довгоочікуваним і надзвичайно важливим для галузі, принаймні на десятиріччя. Оскільки платне телебачення може стати основою його подальшого розвитку, професійні асоціації наполягають на врахуванні пропозицій індустрії платного телебачення до законопроекту вже  на цьому етапі розробки законопроекту, ще до початку офіційної реєстрації документа.

У спільних пропозиціях та зауваженнях зазначено, що представники індустрії провайдерів підтримують спрощення регулювання діяльності в сфері надання аудіовізуальних послуг відповідно до європейських стандартів.

Зокрема, підприємства сфери платного ТБ вітають положення документа про те, що більшість видів діяльності запропоновано здійснювати за реєстраційним принципом, як це прийнято в європейських країнах, і ліцензувати лише той вид діяльності,  при якому використовується радіочастотний ресурс. Водночас, з метою мінімізації корупційних ризиків, об'єднання пропонують  встановити розмір плати за реєстрацію саме Законом України, виходячи з того, що цей платіж не має перевищувати адміністративних витрат на здійснення реєстрації.

Експерти асоціацій наполягають передбачити у документі, «що анулювання ліцензії та «виключення з реєстру» для суб'єктів господарювання у сфері надання аудіовізуальних послуг не може здійснюватися за рішенням Національної ради, оскільки це означає можливість застосування позасудової заборони діяльності у сфері постачання таких послуг, що неприпустимо».

На думку фахівців об'єднань, деяка термінологія законопроекту потребує вдосконалення.

Так,  у визначенні «постачальник аудіовізуальної послуги» необхідно встановити, що постачальник «не здійснює редакційного контролю», в розумінні цього Закону. Саме відсутність можливості здійснювати редакційний контроль за змістом послуги відрізняє постачальників від інших видів діяльності в аудіовізуальній сфері.

Важливим є встановлення єдиних правил для всіх платформ телебачення. Тому треба переглянути положення законопроекту і замінити в разі необхідності у відповідних відмінках термін «програма» на термін «аудіовізуальна послуга», тобто врегулювати  надання аудіовізуальних послуг на замовлення.

З метою захисту інформаційного простору, замінити в тексті проекту Закону у відповідних відмінках словосполучення «походженням з країни, що є стороною Європейської конвенції про транскордонне телебачення» на «під юрисдикцією країни, яка ратифікувала Європейську конвенцію про транскордонне телебачення».

Оскільки постачальники (провайдери) не створюють телевізійні послуги, а лише їх поширюють відповідно до сформованих Нацрадою Реєстрів суб'єктів надання аудіовізуальних послуг, частина представників об'єднань переконані в тому, що для них не варто впроваджувати обов’язку регулярної звітності щодо структури власності, принаймні для тих компаній, які не використовують радіочастотний ресурс. Однак цю тезу підтримують не всі профільні об’єднання: Спілка операторів телекомунікацій міста Одеси та Одеської області, Всеукраїнська асоціація операторів кабельного телебачення і телеінформаційних мереж і  Спілка кабельного телебачення України вважають прозорість власності на ринку телекомунікацій обов’язковою умовою інформаційної безпеки держави.

Експерти асоціацій підтримують встановлення режиму вільного розповсюдження  без будь-яких обмежень  аудіовізуальних послуг, що знаходяться під юрисдикцією країн ЄС та/або ратифікували Європейську конвенцію про транскордонне телебачення та/або послуги, які відповідають вимогам указаної Конвенції. «У випадку порушення законодавства щодо змісту таких послуг Національна рада вживає заходів згідно з Положеннями Європейської конвенції про транскордонне телебачення», — вважають законним експерти асоціацій-представників.

Щодо обмеження розповсюдження неєвропейських іноземних аудіовізуальних послуг (програм) пропонується введення прозорої системи критеріїв згідно з частиною 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме: «Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду».

Відповідно до кращого європейського досвіду асоціації пропонують обмежити універсальну аудіовізуальну послугу соціально значущими програмами суспільного телемовлення і програмами, створення яких забезпечується державою. «Ми погоджуємося з продовженням обов’язку ретрансляції у кабельних мережах ефірних аналогових програм до моменту запровадження цифрового ефірного телебачення, натомість пропонуємо перенести ці норми до перехідних положень Закону… Норми щодо виходу телепрограм з універсальної послуги за бажанням телеорганізацій виключити як контраверсійні. Для безспірного виконання положень Закону щодо універсальної аудіовізуальної послуги обов'язково доповнити норми проекту Закону положенням про те, що «суб'єкти надання аудіовізуальної послуги, програми яких увійшли до складу універсальної аудіовізуальної послуги, зобов’язані на підставі звернення постачальника даної послуги забезпечити йому за свій рахунок доступ до таких програм та дозволити користування цими програмами безоплатно».

Крім того, асоціації сфери платного ТБ звертають увагу законодавців на необхідність створення сприятливих умов для розвитку українського тематичного телебачення. Для цього, на їхню думку, треба доповнити і переглянути деякі норми проекту Закону, наприклад, поширити квоти щодо європейського та вітчизняного телепродукту тільки для систем телебачення, які використовують радіочастотний ресурс.

Удосконалення й прискіпливої уваги потребує розділ законопроекту про захист економічної конкуренції. Чотири з семи Асоціацій пропонують не встановлювати бар’єрів присутності на загальноукраїнському, регіональному чи місцевому ринках для постачальників аудіовізуальних послуг, які не використовують обмеженого радіочастотного ресурсу. На погляд цих представників індустрії, такі обмеження є штучними та необґрунтованими. Інші профільні об’єднання вважають антимонопольні обмеження необхідними для запобігання подальшій монополізації телеінформаційного простору України і пропонують особливо ретельно і детально розглянути бар’єри присутності на різних ринках з метою підтримки розвитку телекомунікаційних мереж  у невеликих населених пунктах. 

Водночас додаткових заходів потребує протидія негативним явищам на ринку аудіовізуальних послуг. З метою захисту економічної конкуренції серед постачальників указаних послуг асоціації пропонують заборонити вчиняти певні дії: установлення демпінгових або дискримінаційних цін, перехресне субсидування надання доступу до аудіовізуальних послуг за рахунок інших послуг.

Не можна, з точки зору індустріальних об'єднань, звільняти Національну раду від обов'язку дотримуватися загальних державних принципів здійснення регуляторної, наглядової політики, наділяти її дублюючими повноваженнями, які здійснюють інші державні установи. «Акти Національної ради, крім індивідуальних, мають проходити всі стадії розробки та реєстрації як документи будь-якого іншого органу державної влади… Пропонуємо виключити положення щодо здійснення Нацрадою нагляду й контролю за розміщенням і змістом реклами, оскільки це дублює повноваження інших державних органів», — зазначено у спільному зверненні представників асоціацій.

Асоціації також вважають надмірним запропонований рівень відповідальності за порушення у сфері надання аудіовізуальних послуг для їх постачальників:

«Наголошуємо, що відповідальність постачальників аудіовізуальної послуги (АВП) не може бути вищою за покладену на суб'єктів надання даних послуг, які використовують вітчизняний радіочастотний ресурс і більш суттєво впливають на ландшафт інформаційного простору України (охоплення домогосподарств послугами постачальників АВП сягає лише 35%). Але згідно з проектом штрафні санкції постачальників удвічі вищі, ніж для суб'єктів АВП. Тому пропонуємо зменшити територіальні коефіцієнти для вказаних постачальників удвічі. Окрім того, слід передбачити найбільший коефіцієнт 4 для постачальників, які охоплюють усю територію України (цифра відсутня). Також радимо виключити положення, котрі визначають преференції для окремих технологій у разі вчинення правопорушень та більш низькі коефіцієнти для тих самих порушень, враховуючи, що постачальники аудіовізуальних послуг на замовлення є суб'єктами надання вказаних послуг, і для них розміри штрафів установлено частиною 4 ст. 80».

 

Додаток: повний текст звернення.